Сценарій до Дня писемності української мови

Сценарій свята до дня  писемності і мови

Дійові особи:

Ведучий

Ведуча

Учні-читці ( учні різних груп)

Україночки (сім осіб)

Свято відбувається в актовому залі.. Приміщення прикрашено вишитими рушниками, кетягами калини, портретами українських письменників. Угорі прилаштовано великий плакат із назвою свята.

На видному місці стоїть стіл, накритий темним сукном, на ньому годинник, купка книг, старовинна настільна лампа, підставка для ручок, у якій гусячі пера. Біля стола книжкова шафа.

На видному місці стоїть стіл, накритий темним сукном, на ньому годинник, купка книг, старовинна настільна лампа, підставка для ручок, у якій гусячі пера. Біля стола книжкова шафа.

Звучить «Гімн України»

Ведуча

 6 листопада 1997 року було підписано Указ Президента України, у якому говориться: "На підтримку ініціативи громадських організацій та з урахуванням важливості ролі української мови в консолідації суспільства постановляю: "Установити в Україні День української писемності та мови, який відзначати щорічно 9 листопада в день вшанування пам’яті Преподобного Нестора Літописця".

 Ведучий

 Із святом вас, шановні добродії, із святом, шанувальники рідного слова. Корені українського слова проросли з найдавніших діалектів праслов’янських племен, рясними пагонами розвинулися в часи Давньоруської держави. Древнє слово квітами-перлами розцвітало у найдавніших пам’ятках культури Київської Русі, у полемічних творах, у красному письменстві різних часів.

 Ведучий

 Сьогодні наше свято – це свято української мови та писемності. З часу винайдення писемності фактично почався період документальної історії людства, тому стало можливим не тільки передавати мовну інформацію на відстані, але й закріпити її в часі.

Мова кожного народу.

Неповторна і — своя.

В ній гримлять громи в негоду,

В житі — трелі солов'я.

На своїй природній мові

І потоки гомонять,

Зелен-клени у діброві

По-кленовому шумлять.

Солов'їну, барвінкову,

Колосисту — на віки —

Українську рідну мову

В дар дали мені батьки.

Берегти її, плекати

Будем всюди й повсякчас,

Бо ж єдина — так, як мати —

Мова в кожного із нас.

 Ведуча

 Перші спроби письма відносяться приблизно до 35-50 віків до нашої ери. Спочатку це була гілочка пальми – знак миру. Потім – схематичне зображення предмета чи якогось явища. І нарешті – ієрогліфи. Прямим попередником слов’янської мови – є алфавіт, створений великими просвітителями слов’ян – братами Кирилом і Мефодієм.

 Ведучий

 Костянтин Філософ (Кирило) і його брат Мефодій походили із Солуня  (сучасні Солоніки). За тих часів людність у цьому місці складалася наполовину з греків, наполовину з слов’ян. Грекинею була мати братів, а батько – болгарином. Тому брати з дитинства добре знали як грецьку так і мову солунських слов’ян. Костянтин (Кирило) (827 – 14 лютого 896 р.), здобувши освіту в Константинополі, знав східні мови, латинську, арабську і староєврейську, був талановитим філологом, працював бібліотекарем у патріаршій бібліотеці, викладав філософію у вищій константинопольській школі. Мефодій (815 – 6 квітня 885 р.) був управителем однієї слов’янської провінції у Візантії, а згодом став помічником Костянтина в місіонерській, літературній і освітній діяльності.

 У 862 році візантійський  імператор Михайло і патріарх Фотій послали Костянтина і Мефодія в Моравію, де вони на прохання місцевого князя Ростислава повинні були вести церковну службу слов’янською мовою, що мала бути протиставлена латинській мові німецьких місіонерів.

 – Адже ви обоє солуняни, – сказав Михайло, а солуняни всі говорять по – слов’янськи. Я знаю, – додав він, звертаючись до Костянтина, – ти часто хворієш. Але треба, щоб саме ти вирушив Моравії. Відповідь Костянтина знаходимо у "Житіях Кирила і Мефодія".

 Немічний я тілом і хворий. Але з радістю піду в Моравську землю, якщо мають вони абетку своєї мови. Бо просвіщати народ без письмен його мови однаково, що писати на воді!

 За свідченням джерел Костянтин перед від’їздом до Моравії розробив слов’янську азбуку. А вже 863 року Кирило і Мефодій привезли до Велеграфа слов’янську абетку на 3-4 богослужебні книги, перекладені на слов’янську  мову. У посланні папи Іоанна VIII до моравського князя Святополка  (880 р.)  Костянтина названо "творцем слов’янського письма".

 Ведуча

 Існує два різновиди старослов’янських писемних знаків: кирилиця (на честь першовчителя слов’ян ) і глаголиця

 Кириличний алфавіт з XI ст. широко застосовується в історичній та світській літературі східних слов’ян. Від давньоруського періоду його успадкували всі три східнослов’янські народи: російський, український і білоруський.

 В історії кириличного письма розрізняють три періоди: устав, півустав і скоропис. У середині XVI ст. у східних слов’ян виникає друкарство, друкований алфавіт створений з деякими змінами, на основі півуставного письма. Перша датована книга під назвою "Апостол" надрукована в Москві в 1564 р., в Україні – у Львові – 1574 р. Іваном Федоровим. У 1708 р. старий друкарський алфавіт зазнав реформ. Петро I ввів нову систему знаків – гражданку. З нього усунені деякі зайві літери. Писемність звільнилася від складної системи знаків наголосу.

 Ведуча

 У Київській Русі книги цінувалися, як рідкісні скарби. Мати декілька книг означало володіти цілим багатством. "Повість минулих літ" називає книги "ріками, які наповнюють всесвіт мудрістю незмірної глибини". "Якщо старанно пошукати в книгах мудрості, – зазначав літописець, – то знайдеш користь душі своїй".

І виставили греки сто тисяч проти Святослава,

І не дали дані.

І пішов Святослав на греків,

І вийшли вони проти Русі.

І побачили греки Русь,

І дуже злякалась безліч воїнів,

І рече Святослав: «Уже нам діватися нікуди,

І волею, і неволею станемо супроти:

Так не посоромимо землі Руської,

А ляжемо тут кістьми,

Бо мертвий сорому не має.

Коли ж побіжимо, то сором нам

Тож не маємо втікати, а станем кріпко.

Я ж попереду вас піду.

А коли моя голова поляже, то про свої думайте самі».

І сказали воїни: «Де твоя голова поляже, там і наші положим»

Презентація «Виникнення писемності»

 Ведучий: Україна та її культура святкують своє відродження. Але цьому передувала тяжка боротьба. Дуже багато жорстоких літ і століть пережила наша невмируща мова, мужньо знісши і витерпівши наругу наймогутніших царських сатрапів та посіпак шлахетсько-панських і своїх панів.

Трагічні дати

( лунає притишена мелодія)

На сцені 12 дівчат в українському вбранні. Кожна із них зачитує одну із дат в скорботному календарі української мови, після чого повертається і йде в глибину сцени

 1720 рік – російський цар Петро I заборонив друкувати книжки українською мовою.

 1796 рік – видано розпорядження про вилучення у населення України українських букварів та українських текстів із церковних книг.

 1775 р. – зруйновано Запорізьку Січ і закрито українські школи при полкових козацьких канцеляріях.

 1862 р. – закрито українські недільні школи, які безкоштовно організовували видатні діячі української культури.

 1863 р. – указ російського міністра Валуєва про заборону видання книжок українською мовою.

 1876 р. – указ російського царя Олександра ІІ про заборону друкування нот українських пісень.

 1884 р. – закрито всі українські театри.

 1908 р. – вся культура і освітня діяльність в Україні визнана царським урядом Росії шкідливою , "могущей визвать последствия, угрожающиє спокойствию и безопасности Российской империи".

 1914 р. – російський цар Микола ІІ ліквідує українську пресу газети і журнали.

 1938 р. – сталінський уряд видає постанову про обов?язкове вивчення російської мови, чим підтинає коріння мові українській.

 1983 р. – видано постанову про так зване посилене вивчення російської мови в школах і поділ класів в українських школах на дві групи, що привело до нехтування рідною мовою навіть багатьма українцями.

 1989 р. – видано постанову яка закріплювала в Україні  російську мову  як офіційну загальнодержавну мову, чим українську мову було відсунуто на третій план, що позначається ще й сьогодні.

Молитва

Музика замовкає. Із глибини сцени виходить дівчина із запаленою свічкою, читає "Молитву" Ольги Яворської . Дівчата стоять обличчям до глядачів. У кожної в руках горить свічка).

 Молитва

 Гріховний світ вирує неспроста ,

 Підступний демон, що керує нами,

 Та піднімається нетлінно над віками

 Велична постать вічного Христа.

 О Господи ! Знайди нас всіх, знайди,

 Бо ми блукаєм хащами ще й нині,

 Прости гріхи й провини безневинні,

 І до спасіння всіх нас поведи.

 О  Господи ! Зціли нас всіх, зціли,

 Всели в серця неопалиму мрію,

 Щоб ми, пізнавши віру і надію,

 Жорстокий світ добром перемогли.

 Моя прекрасна українська мово,

 Найкраща пісня в стоголоссі трав.

 Кохане слово, наше рідне слово,

 Яке  колись Шевченко покохав.

 Ти все знесла насмішки і зневаги,

 Бездушну гру ворожих лжеідей,

 Та сповнена любові і відваги

 З-за грат летіла птахом до людей.

 Ти наш вогонь на темнім полі битви,

 Невинна кров пролита в боротьбі.

 Тебе вкладаєм тихо до молитви

 І за спасіння дякуєм тобі.

Звучить пісня "Як же нам жити на рідній землі". Сл. Ф.Тишка, муз, Г.Татарченка).

Як же нам жити на рідній землі,

 Щоб зникли навіки невігласи злі,

 Щоб наша квітуча і щедра земля

 Справді для людства раєм була.

Приспів:

 За синєє небо,

 За жовте колосся

 Боротися,,треба,

 Щоб краще жилося.

 За синєє небо,

 За жовте колосся

 Боротися треба,

 Щоб щастя було.

Та як же нам жити на рідній землі,

 Щоб люди довіку щасливі були,

 Щоб мова народу в повазі була.

 Від роду до роду між нами жила.

 Приспів.

 Ведуча

 Вперше українську народну мову було піднесено до рівня літературної наприкінці ХVШ століття з виходом у 1798 році першого видання "Енеїди" Івана Котляревського, який вважається зачинателем нової української літературної мови.

 Так Котляревський у щасливий час

 Вкраїнським словом розпочав співати,

 І спів той виглядав на жарт не раз,

 Та був у нім завдаток сил багатий.

 І огник, ним засвічений, не згас,

 А розгорівсь, щоб всіх нас огрівати.

 (Поставка уривку з п’єси І.Котляревського "Наталка Полтавка")

 Ведучий

 Т.Г.Шевченко своїм величезним талантом розкрив невичерпні багатства народної мови, осягнув її, і як ніхто, розкрив чудову, чарівну музику українського слова:

 Ну що б, здавалося, слова...

 Слова та голос –

 Більш нічого.

 А серце б’ється – ожива,

 Як їх почує!...

 (Виконується поезія Т.Г.Шевченка – на вибір)

Добре, ведіть, показуйте,

 Нехай стара мати

 Навчається, як дітей тих

 Нових доглядати.

 Показуйте!.. За науку,

 Не турбуйтесь, буде

 Материна добра плата.

 Розпадеться луда

 На очах ваших неситих,

 Побачите славу,

 Живу славу дідів своїх

 І батьків лукавих.

 Не дуріте самі себе,

 Учітесь, читайте,

 І чужому научайтесь,

 І свого не цурайтесь.

 Бо хто матір забуває,

 Того Бог карає,

 Того діти цураються,

 В хату не пускають.

Слово.

 Українка!.. Чистою і міцною, мов криця є поезія Лесі Українки.

 Я не на те, слова, ховала вас

 І напоїла кров'ю свого серця,

 Щоб ви лилися, як отрута млява,

 І посідали душі, мов іржа.

(Л. Українка)

2-й читець.

 Промінням ясним, хвилями буйними,

 Прудкими іскрами, летючими зірками,

 Палкими блискавицями, мечами,

 Хотіла б я вас виховать, слова!

 (Л. Українка)

Ведуча

Ми переконані, що немає жодного справжнього українця, який би не був зачарований мелодійністю, душевністю нашої мови. І чи можемо ми не згадати на святі Великого Кобзаря Тараса Григоровича Шевченка, який став основоположником української літературної мови, але сам ніколи не забував її родоначальника Івана Петровича Котляревського.

Наперед виходять учні-читці.

Учень

Батько мені каже:

- З книжкою дружи,

Рідну мову, синку,

Завжди бережи.

Мову ту, що люди

Рідною зовуть,

Ти ніде й ніколи,

Синку, не забудь.

Рідне слово-пісню

Ніжним серцем чуй,

Як Вітчизну й матір

Їх люби й шануй.

Учень

Рідна мова сонцесяйна,

Шум гаїв, спів солов'я...

Ти, як матінка, прекрасна,

Люба мовонько моя.

Як же можна не любити,

Не леліяти її,

Коли в ній і сонце, й квіти,

І співучі солов'ї.

Учень

Все в тобі з'єдналося, злилося —

Як і помістилося в одній!

Шепіт зачарований колосся,

Поклик із катами на двобій.

Ти даєш поету дужі крила,

Що підносить правду в вишину,

Вченому ти лагідно відкрила

Мудрості людської глибину.

І тобі рости й не в'януть зроду,

Квітувать в поемах і віршах,

Бо в тобі — великого народу

Ніжна і замріяна душа.

Ведучий. Мова — це показник культури людини. Недаремно кажуть: «Заговори, щоб я тебе побачив». На жаль, сьогодні є небагато людей, які володіють досконало рідною мовою. Причиною цієї прикрості стало насамперед те, що в результаті злиття української і російської мов утворився так званий «суржик», який є небезпечним і шкідливим, оскільки засмічує і поганить одну з найкрасивіших мов світу.

Ще сорок років тому Максим Рильський закликав: «Пильно і неперестанно політь бур'ян».,А «бур'яну» ж у нашій мові так багато! Навіть ті, хто на уроках досить вправно спілкується рідною мовою, після уроків уживають українсько-російську суміш. Крім того, в мову вкрадаються так звані «сучасні» вислови, які є вульгарними і ведуть до деградації особистості, Слова «класно», «кльово», «балдьож» і подібні можуть свідчити тільки про духовну убогість мовця, відсутність національномовної свідомості. Так, часто ми чуємо вирази типу «построїли дом», «музикальна школа», «бувші учні», «сама краща дівчина», «відкрийте вікно», «підніміть руки». Треба докласти всіх зусиль, щоб позбутися звички говорити «по-простому». Говорити слід правильно, бо перед нами відповідальне завдання: узяти все краще з надбання наших предків, сконцентрувати весь розум і духовний потенціал нації, щоб відродилася і розквітла Україна, щоб усміхнулася доля нашому народу.

Як парость виноградної лози

Плекайте мову. Пильно й ненастанно

Політь бур'ян. Чистіше від сльози

Вона хай буде. Вірно і слухняно

Нехай вона щоразу служить вам,

Хоч і живе своїм життям.

Прислухайся, як океан співає —

Народ говорить. І любов, і гнів

У тому гомоні морськім. Немає

Мудріших, ніж народ, учителів!

У нього кожне слово — це перлина,

Це праця, це натхнення, це людина!

Не бійтесь заглядати у словник:

Це пишний яр, а не сумне провалля,

Збирайте, як розумний садівник,

Достиглий овоч в Грінченка і Даля.

Не майте гніву до моїх порад

І не лінуйтесь доглядать свій сад.

Наперед виходять учні-читці.

Учень

Я так люблю, я так люблю тебе,

Моя співуча українська мово!

В тобі шумить Полісся голубе,

І дужі хвилі гомонять Дніпрові.

В тобі живе Карпатська височінь,

Що манить у незвідане майбутнє,

І степова безкрая широчінь,

І Кобзарева дума незабутня!

Учень

Ти, рідна мово, чиста, як роса,

Цілюща й невичерпна, як криниця.

Святиня наша, гордість і краса,

Ти — розуму народного скарбниця!

Як легко йти з тобою по землі

І підставлять вітрам лице відкрите!

Для мене ти — як і насущий хліб,

Без тебе я не зміг би в світі жити.

 Ведучий

 Сила слова безмежна. Особливо, коли воно живе, іскристе, емоційно виважене. Коли воно сліпуче, "як проміння ясне" а могутнє, "як хвилі буйні". Коли слова – палкі блискавиці. Тоді воно здатне робити чудо і хвилювати найтонші струни людського серця. Століттями мова народу була тією повноводною річкою, яку ми називаємо поезією.

 Читець

 Говоріть, як колись вас навчала матуся,

 Говоріть, як навчав у дитинстві татусь,

 Легко так, вільно так, щоб слова були в русі,

 Не тримайте слова, віддавайте комусь.

 Щиро так, м’яко так, починайте казати,

 Як воліла б відкритись ваша душа.

 Може хочеться їй у словах політати

 Привітати когось, а чи дать відкоша.

 Слів у мові мільйон, вибирайте найкращі,

 Кожне з них, лиш торкни, – як струна, виграва,

 Зрозумілі, вагомі й усі вони ваші –

 Мелодійні, дзвінкі, українські слова.

 Говоріть про любов і про віру у щастя,

 Уникайте мовчання, нудьги і ниття,

 Говоріть, хай в розмові слова веселяться,

 Говоріть і продовжуйте мові життя.

 (Олесь Лупій "Говоріть")

 Ведуча

 Зверніть увагу на багатющі можливості нашої мови. Ми будемо читати текст, кожне слово якого починається з літери "Б". "Біля білої берези блукав білий бородань. Борода, брови були білі. Брав бородань бандуру, бурмотів, бубнів. Бандура болісно бриніла".

 Ведучий

 "Багато бачив бандурист бід батьків, братів босих, багато брехні, безчестя, безкультур’я, братовбивства... Боротися! Безстрашно, безперервно боротися. Благати благословення Божого".

 Ведуча

 Боже! Бачиш – боса Батьківщина! Бо брат бив брата, батько – батька. Боже! Біль безжалісний! Боже, буде багата будуччина Батьківщини? Буде!".

 Ведучий

 А скільки в нашій мові пестливих, ніжних форм слів до одного вибраного слова. Ось в англійській мові "хенд" – це просто рука і нічого більше, а у нас: ручка, ручечка, рука, рученька, рученя, рученятко. А які слова можна добрати до слова "мама" – неня, матуся, мамуся, мамочко, матінко.

 Ой яка чудова українська мова!

 Де береться це, звідкіля і як?

 Є в ній ліс, лісочок, пуща, гай, діброва,

 Бір, перелісок, чорноліс. Є іще й байрак,

 І така розкішна і гнучка, як мрія...

 Є в ній хурделиця, віхола,

 Завірюха, хуртовина, хуга, заметіль.

 Та не в тому справа, що така багата.

 Помагало слово нам у боротьбі,

 Кликало на битву проти супостата

 Та звучало сміхом на полях плаката,

 І за все це, мово, дякуєм тобі.

Ведучий: Ось і підходить до кінця наше свято української писемності та української мови. Ми живемо на чудовій, багатій, мальовничій землі – на нашій славній Україні. Тут жили наші прадіди, діди, тут живуть наші батьки, тут корінець роду українського, що сягає сивої давнини. І негоже, просто соромно бути поганими нащадками у таких великих і славних батьків.

Ведуча: Людині визначено Богом місце народження, країна, небо ; вона не може нічого того поміняти, як не може поміняти саму себе. А якщо щось із того призначеного їй, поміняє, то не на краще, бо чуже ніколи не буває кращим. І куди б ти не пішов – твоя Батьківщина, земля твоя, твоя мова, твій народ завжди будуть з тобою.

1.    Я так люблю, я так люблю тебе,

Моя співуча українська мово!

В тобі шумить Полісся голубе,

І дужі хвилі гомонять Дніпрові.

2.  В тобі живе Карпатська височінь,

Що манить у незвідане майбутнє,

І степова безкрая широчінь,

І Кобзарева дума незабутня!

3.  Ти, рідна мово, чиста, як роса,

Цілюща й невичерпна, як криниця.

Святиня наша, гордість і краса,

Ти — розуму народного скарбниця!

(Звучить пісня про Україну)

Встала мати Україна,

 Сонце засвітила,

 Пробудилася народна,

 Незнищенна сила.

 Сотні літ нас розпинали,

 Та не побороли,

 Бо не вмерла Україна,

 І не вмре ніколи.

 Слава тобі, Україно,

 Невмируща слава,

 Да святиться твоя воля

 І твоя держава.

 Слава тобі, Україно,

 Від роду до роду,

 Як накажеш - ми поляжем

 За твою свободу.